Доведено, що інститут банкрутства має міжгалузевий характер і поєднує норми цивільного, господарського, адміністративного та трудового права. Установлено, що міжнародні акти передбачають дві системи захисту матеріальнизх інтересів працюючих у випадку банкрутства роботодавця: привілейоване задоволення вимог вивільнюваних працівників щодо заробітної плати, гарантій і компенсацій, передбачених трудовим законодавством, і створення гарантійних страхових фондів. З'ясовано переваги та недоліки кожної з названих систем. Банкрутство розглянуто як соціальний ризик, імовірну небезпеку погіршення добробуту працюючих внаслідок нездатності роботодавця задовольнити їх вимоги за грошовими зобов'язаннями, обов'язковими платежами та соціальними програмами. Удосконалено аргументи стосовно виділення основних моделей систем гарантування трудових прав працівників у випадку банкрутства роботодавця.

  Скачати повний текст